Пам’яті невтомної трудівниці на освітянській ниві

 

Пам’яті невтомної трудівниці на освітянській ниві

 

Колектив КПНЗ «Дніпропетровський обласний дитячо-юнацький кіноцентр “Веснянка” Дніпропетровської обласної ради» глибоко сумує з приводу непоправної втрати – передчасної смерті талановитого педагога, методиста і керівника гуртка «Літературно-мистецька Дніпропетровщина» Любові Дмитрівни БЕРШАК. У ніч з 9 на 10 квітня 2018 р. після тяжкої тривалої хвороби відійшла у засвіти її світла душа.

Любов Дмитрівна народилася 3 жовтня 1955 р. у м. Дніпропетровськ. Цей день співпадає з днем народження великого російського поета Сергія Єсеніна. А ще – на початку жовтня святкують День учителя. Такі дати в біографії Л. Д. Бершак: ніби два крила – література і педагогіка.

Закінчивши філологічний факультет Дніпропетровського держуніверситету, була на комсомольській роботі, а згодом понад  два десятки літ віддала невтомній праці у “Веснянці”.

Бершак Л. Д. докладала максимум зусиль для проведення цікавих, змістовних творчих занять із своїми студійцями, а також – креативних семінарів для керівників літстудій міста й області.

Саме завдяки організаторським здібностям, завзятості, обізнаності в багатьох питаннях Любові Дмитрівни школярі запам’ятають назавжди поїздки з нею по Україні місцями літературно – мистецьких подій. Зокрема неодноразово вихователька була з переможцями Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості у Каневі на могилі Великого Кобзаря.

Чимало енергії витрачала Бершак Л. Д. для проведення розмаїтих літературних конкурсів обласного й всеукраїнського рівнів. 19 випусків збірника “Собори наших душ” – цьому свідчення, де літературна частина формувалася переважно Любов’ю Дмитрівною. А також – п’ять випусків збірника з досвіду літстудій “На крилах”. І ще – десятки видань завдяки турботі нашого методиста.

 

Вихованці Бершак Л. Д. – ціла генерація придніпровських майстрів поетичного і прозового слова. Серед них – члени національних спілок письменників і журналістів. Ставши дорослими, колишні студійці постійно підтримували зв'язок з Любов’ю Дмитрівною. Телефонували, заходили , радилися у житейських і творчих проблемах. Кожного разу знаходили щонайтепліший відгук у серці своєї другої мами. І самі відгукнулися, організувавши волонтерську допомогу із збору коштів для лікування тяжкохворої виховательки.

Здається, що пронизливі рядки Бориса Олійника написані і про нашу Любов Дмитрівну:

Посіяла людям

Літа свої літечка житом,

Прибрала планету,

послала стежкам споришу,

Навчила дітей

Як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко –

І тихо пішла за межу.

 

Не здолати тяжких почуттів і важко повірити, що немає з нами не тільки майстерного досвідченого педагога, а й надзвичайно гарної, чуйної людини, у якої для кожного: і вихованця, і колеги –  було своє задушевне слово.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким покійної.

Нехай її душа знайде вічний

відпочинок.

Земля Вам пухом, незабутня

Любове Дмитрівно!

 

Член Національної Спілки 

письменників України, поет                        Г.М.  ГАРЧЕНКО